Гра «Барон Мюнхгаузен»

Карл Фрі́дрих Ієроні́м барон фон Мюнхга́узен (нім. Karl Friedrich Hieronymus Freiherr von Münchhausen, 11 травня1720, Боденвердер — 22 лютого 1797 там же) — німецький барон, нащадок древнього нижньосаксонського родуМюнхгаузенів, ротмістр російської служби, історична особа і літературний персонаж. Ім'я Мюнхгаузена стало загальновживаною назвою людини, яка розповідає неймовірні історії.

Літературний образ Мюнхгаузена був неодноразово втілений вже наприкінці XVIII і початку XIX століття. Найвідоміший варіант його пригод написав 

Р. Распе в 1785 році. Переказ цієї книги для дітей здійснив Корній Чуковський: «Пригоди барона Мюнхаузена» в українському перекладі на Читанці

На честь барона названо астероїд 14014 Мюнхгаузен.

Гра «Барон Мюнхгаузен»

Завдання

Спростувати  вигадані ( неправдиві ) слова барона Мюнхгаузена, які заздалегідь продумав  учитель.

Фонетика

1.Фонетика – розділ науки про мову , що вивчає значення слова  .

2.Основним об`єктом фонетики є  значення  слова .

3.Завдання фонетики – вивчити загальні закономірності творення  словосполучення .

4. В українській  мові 8 голосних звуків.

5. На письмі для передавання голосних звуків  використовується 8-10 літер.

6. У слові  українська  11 букв та 12 звуків .  

7.Після р м'який знак не пишеться тільки перед о: тр…ох, чотир…ом, забр…оханий; а також у слові Гор..кий (хоч вимовляється [горкий]).

8.Після інших букв та після р в інших випадках  м'який знак  ставиться: голуб…, кров.., верф.., ніч.., подорож.., тепер.., обличчя — облич.., десятиріччя — десятиріч.., буря — бур.., зоря — зір.., тюр..ма, Ха..рків.

9. М'який знак не ставиться після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються твердо : кінец.., поршен.., коли-небуд.., ткац..кий, близ..ко, прос..ба, бад..орий, тін..овий, спрац..ований. 

10.У словах  св..ято, тьм..яний, різьб..яр, різдв…яний, духм…яний, мавп...ячий  апостроф  пишеться  .

11.При творенні  у прикметниках Кривий Ріг — криворі…ий, Прага — пра…ий, Кавказ — кавка…ий, француз — францу…ий   пишемо суфікс –цьк-.

12.Не  подовжується приголосний і не подвоюється буква л у похідних від  діє­слова лити.

Синтаксис

1.Словосполучення — це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінче­на цілість, що несе певну інформацію.

2. Правильно говорити так : дякую вас, розмовляю на українській мові, чинити згідно закону, почнеться в дві години.

3.За емоційним забарвленням речення поділяються на розповідні , спонукальні та питальні.

4.Розповідне речення містить наказ, вимогу, заклик, поба­жання, пораду, прохання тощо.

5. У реченні Життя без книг…це хата без вікна(Д.Павличко) не потрібно ставити розділовий знак .

6.Речення Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору ( Т.Шевченко) ускладнене однорідними присудками .

7. У реченні може бути тільки один ряд однорідних членів речення .

8.  У реченні  Луки, гори, пишні сади , все зелене і принишкло(О.Гончар) правильно розставлені розділові знаки .

9. Речення  Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

( М.Рильський)  ускладнене вставним словом .

10. У  складнопідрядному реченні  Дощ пройшов, і Київ зеленіє( М.Рильський) правильно розставлені розділові знаки .  

11. Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу (Леся Українка). Це складнопідрядне речення з підрядним причини .

12. У реченні  Мені відкрилась істина печальна...життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко) необхідно поставити  тире.

Морфологія

1.     Іменники шим­панзе, поні,  какаду,  колібрі, кенгуру чоловічого роду.

2.     В О.в. іменників ніч, піч, міць, емаль, подорож   не відбувається подвоєння.

3.     Числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках  мають однакове закінчення –а.

4.     Дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати
належать до ІІ  дієвідміни.

5.     Дієслова бігти, боятися, стояти, спати  належать до I дієвідміни.

6.     Пасивні дієприкметники називають ознаку пред­мета, зумовлену дією того самого предмета.

7.     Дієприкметник— це незмінна форма дієслова, яка нази­ває другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.

8.     Частки -бо, -но, підсилювально-видільні -то, -от, -таки, словотвірні хтозна-, бозна-, казна-, чортзна-, будь-, -небудь, невідь-, іншомовна екс

пишуться зі словами разом .

9.     Прислівники  ген…ген, ледве…ледве, вранці…рано, давним..давно, повік..віків, зроду…віку, врешті…решт, тишком..нишком, геть…чисто, більш..менш, видимо..невидимо пишуть окремо.

10.                        Вигук— службова частина мови, яка слугує для поєднання між собою однорідних членів речення або речень.

11.                        За походженням  сполучники поділяються на сурядні, підрядні й пояснювальні.

12.                        У реченні Ох не перед добром  ох, не перед добром вони так п 'ють правильно розставлені розділові знаки .

Стилістика

1.Художній  стиль перш за все використовується у побуті, в усному спілкуванні.

2. Особливості публіцистичного  стилю: кожний документ має усталений зразок; слова вживаються виключно в прямому значенні; перважають слова- терміни, пов'язані з діловодством;відсутні художні засоби, пестливі та згрубілі слова, питальні, неповні і незакінчені речення.

3. Прибуток - це економічна категорія госпрозрахункового підприємства та його структурних одиниць. Він є найголовнышим джерелом обов’язкових відрахувань у бюджет, джерелом формування фондів підприємства, його госпрозрахункових одиниць. Це зразок публіцистичного стилю .

4. Текст-опис  подає інформацію про події, явища, вчинки людей (або персонажів, якщо текст художній).

5. У тексті з паралельним  зв'язком кожне наступне речення за смислом і будовою об'єднується з попереднім, поступово розвиваючи думку.

6. Текст-роздум - це текст, у якому послідовно подаються ознаки, характерні для людини, явища, зображуваного предмета або історичної епохи.

Українська література

9 клас

1. Основні етапи весілля : гільце, заручини, весілля, циганщина,  сватання. запросини, перезва, покриття, дівич-вечір.

2. Міраклі - різдвяні та великодні драми.

3.  Авторами шкільних драм були   ченці .

4.Зміст твору «Енеїда»: І частина – зустріч Енея із Сівіллою, вони подорожують на той світ; зустріч із батьком Анхізом. ІІ частина- війна між троянцями і рутульцями, героїчний подвиг Низа та Евріала. ІІІ частина – гостювання в Дідони, буря на морі. ІV – поєдинок Турна з Енеєм, перемога Енея.  V- поминки по батькові Енея Анхізу, пожежа.

5.  Сенкан « І.Котляревський»

Правдивий, жартівливий.

Митець.

Енеїдець-полтавчанин.

Засновник нової української літератури.

Спостерігав, бачив, змальовув.

6.  Бурлеск -  різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним  або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру.

7.Еол- бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.

Меркурій – верховний бог , бог блискавки і грому .

8.Кульмінацією твору І.Котляревського « Наталька Полтавка» є намір возного  одружитися з Наталкою .

9. Сенкан (І.Котляревський « Наталка Полтавка»)

Тетерваковський.

Чиновник.

Вимагав, хапав, «крючкотворив».

Хитрий, підступний.

«Юриста завзятий».

10. Зав`язка у творі Г.Квітки-Основ`яненка «Маруся» - смерть Марусі, її поховання .

Морфологія

1.Числівник– назва предмета, особи, явища (хто? що?).

2.Іменник – назва ознаки (який? чий? котрий?).

3.Займенник – кількість предметів, порядок предметів при лічбі (скільки? котрий?).

4.Прикметник– заміняє іменник, числівник, проте він неконкретний (можна сказати аморфний, неточний) (оскільки заміняє вищеназвані частини мови, то й питання його співпадають з питаннями цих частин мови: хто? що? який? чий? котрий? скільки?).

5.Розряди займенників:

 —присвійні (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони);

 — зворотний (себе);

 — особові (мій, твій, наш. ваш, його, її, їх (їхній));

 — відносні (хто? що? який? котрий? чий? скільки?) (в питальному реченні);

 — заперечні (хто, що, який, котрий, чий, скільки) (в розповідному реченні);

 —питальніі (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» заперечної частки «ні»);

 — вказівні (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, абихто, будь-хто, будь-що та ін.) (творяться додаванням до «хто», «що», «який», «чий», «котрий», «скільки» різних частинок);

 — неозначені (цей, оцей, той, отой, такий); — означальні (сам, увесь, усякий, кожний, інший).

Пунктуація

1. Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнююче слово або словосполучення, що вказує на перелік, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, неставиться двокрапка:

У густій мряці, білій як молоко, все пропадало небо, гори, ліси, пастухи (Коцюбинський).

2. Двокрапка не ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення розкриває зміст першого речення в цілому або одного з її членів, а також указує на причину того, про що йдеться в першому реченні:

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (Нечуй-Левицький).

3.Кома не ставиться між однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками:

Під вікнами насадила Ганна бузку любистку півників та півонії (Нечуй-Левицький).

4. Завжди виділяються комами слова: адже, все-таки, все ж таки, наче, начебто, немов, немовби, ніби, нібито, от, принаймні.

5. Дієприслівниковий зворот, який стоїть після сполучників і, та, а, що з’єднують однорідні присудки, не виділяється комами з обох боків:

Прислухались і  не вірячи самі собі  одхиляли сінешні двері (Коцюбинський).

6.У реченні Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда(Федорів)  правильно розставлені слова.

Додаток

1.     Основні етапи весілля :заручини, сватання, запросини, коровай, гільце, дівич-вечір, весілля, покриття, перезва, циганщина.

2.     Міраклі – драматизовані  легенди про життя святих. У завданні дано визначення містерії.

3.     Авторами шкільних драм були учні та викладачі Києво-Могилянської академії.

4.     І частина - гостювання в Дідони, буря на морі. ІІ частина - поминки по батькові Енея Анхізу, пожежа. ІІІ частина - зустріч Енея із Сівіллою, вони подорожують на той світ; зустріч із батьком Анхізом. ІV частина -  вивчення троянцями латинської граматики , обмін подарунками Енея із царем Латином. V  частина - війна між троянцями і рутульцями, героїчний подвиг Низа та Евріала. VІ частина - поєдинок Турна з Енеєм, перемога Енея.  

5.     Сенкан « І.Котляревський»

Митець.

Правдивий, жартівливий.

Спостерігав, бачив, змальовував.

Засновник нової української літератури.

Енеїдець-полтавчанин.

6.     Бурлеск – це жанр гумористичної поезії, комічний ефект досягається тим, що героїчний зміст зображується в пародійному тоні, або тим, що  про буденне говориться піднесено. ( у завданні визначення травестії).

7.     Еол – бог вітрів, брат Зевса.

     Вулкан – бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери .

     Зевс – верховний бог, бог блискавки і грому .

8.      Кульмінацією твору І.Котляревського « Наталька Полтавка» є категорична відмова Наталки стати дружиною возного.

9.     Сенкан (І.Котляревський « Наталка Полтавка»)

Тетерваковський.

Хитрий, підступний.

Вимагав, хапав, «крючкотворив».

«Юриста завзятий».

Чиновник.

     10.Зав`язка у творі Г.Квітки-Основ`яненка «Маруся»- це зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.